СР- 58

Описание

Зараз нотка дивна буде, Розкажу, як не забуду, Почекайте ще хвилину І читайте без упину. В нас у Педі є еСПешки, Перший курс,"зелені флешки" Вісімнадцята це група Далі все про неї буде. Почну з старости напевне, Головна вона в нас, певно. Звати Катя. Добра дуже, Всіх прикриє, кому "нужно". Інша Катя - то Супрун, В нашій групі як тайфун, Голос сильний, енергійна, Не сидиться їй спокійно. Ще Альона є і Катя, З них одна - готова мати, Інша скоро нею стане, У прямому таки плані. Все такі файні дівчата, І цікаві, і завзяті, І розумні, що таїть, Будуть діток своїх вчить. Віталіна є і Анна, Не ведуть себе вульгарно, Завжди знають всі практички, Скромні мовби, "по привичкі" Також є у нас дві Юлі, Й ті таланти наші юні, Що не грає - те співає, В нашій групі все буває. Та з талантів не кінець, Їх у нас цілий вінець, Є вірші он пишуть, знаю. (Ні на що не натякаю). Таня - це поетка, декламатор, І давно вже не аматор, Творча, схильна погуляти, Бо не любе сумувати. Валя пише і малює, То сміється, то сумує, Добре все їй удається. Чого треба - те доб'ється. Аня.Все "о жизні" своїй пише, І сидить, як сіра миша, Даша з нею часто ходе, Чогось далі від народу. Так продовжим про таланти, Ми із ними, як сектанти, Всі у нас надмірно творчі, Цього повно, до несхочу. Чого варта в нас Аліна, Там танцює й там успіне, Коли треба - за всю групу Танцювати піде в труппу. А, про фокуси забула, Тут в нас Віка блесонула, Коперфільдом з того часу Прославляє нашу расу=) Також Яна в нас малює, Хоча зрідка хто почує, Що розказує, бо знає Сили голосу не має( Так.До Супрун їй ще далеко, Та продовжим про наш сектор. За Альону ще хотіла Зачитати, доки вспіну. Взагалі цікава сильно, І розумна, й духом вільна, А талант - так тут без мата, У картішки рве Кічата. Алла, Настя, Яся й Люба - Це з общаги усі будуть, Поясню про них окремо, Й до кінця все доведемо. Алла - той ще індивідум, Як жила колись із дідом, Той навчив себе любити, Й трохи дивно говорити. Настя й Яся - то спокійні, Навіть тихі. Може мрійні? Що сказати про них мушу? З Юлями обидві дружать. Люба. Любить все вона на світі, Коли будуть, певно, діти, Розповість, як треба жити, Бо успіло вже навчити... От і все. Ледь не забула, Хлопців наших обминула. Їх аж четверо, солдат: Тімур, Женя, Воца й Влад. Кожен з них - це екземпляр, Не художник й не маляр, Просто серце колективу, В них немає негативу. Не сумують, що їх мало, Знають, що попали вдало, Бо як підем ми гуляти, Буде з чого їм обрати) Ось напевне вже і все, В другий курс життя несе, Нашу групу, як вітрильник... Сьома рівно. Знов будильник. А про себе я забула, Вибачте, що так загнула, Вічно буду завжди ваша - Не поет, а так... Наташа)